13 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25 грудня 2008 року №799 (далі за текстом Закон) у зв'язку з чим, зазнали змін деякі законодавчі акти України, а саме: «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803, «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 02.03.2000 р. №1533, «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. №2213, «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове держане соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. №2272, «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 року №742-ІV.

Звертаючи увагу на назву самого Закону, складається враження, що нарешті законодавець приведе до ладу законодавчі акти, які регулюють правовідносини у сфері зайнятості населення. Однак, коли починаєш аналізувати чинні зміни у законодавстві, уява щодо намірів законодавця та до завуальованої назви Закону поступово розвіюється. Досить важко уявити, як може зменшити вплив світової фінансової кризи підвищення розміру ставки внеску для роботодавців на випадок безробіття до 1,6% замість раніше встановленої 1,3%. З набранням чинності закону, страхові внески необхідно перераховувати при кожному отриманні засобів на оплату праці, а також підлягають страхуванню на випадок безробіття пенсіонери та іноземці. Починаючи з 01.01.2010 у якості страхувальника будуть виступати і воїнські частини.

Так, у зв’язку із внесеними змінами, правовий статус особи, яка звільнилася з місця роботи за угодою сторін прирівнюється до статусу особи, яка звільнилася за власним бажанням. В обох випадках громадянин почне отримувати допомогу по безробіттю лише з 91-го календарного дня і в розмірі, який дорівняю тільки 80% середньої заробітної плати. Враховуючи це, для особи, яка збирається звільнятися з місця роботи найбільш оптимальним варіантом буде звільнення за ініціативою роботодавця, а саме, у зв’язку із скороченням штату, що не вигідно самому роботодавцю, тому що він зобов’язаний буде виплатити робітнику компенсацію в розмірі не менше середнього заробітку.

Саме з 13 січня 2009 року, якщо роботодавець виявить бажання узяти до себе на роботу іноземця або особу без громадянства на умовах трудового договору, не залежно від того, постійно вони прибувають на території України, чи приїхали на деякий час, йому необхідно буде отримати дозвіл на використання праці іноземців та осіб без громадянства, який видається державною службою зайнятості на період до одного року. Однак, слід зазначити, що процедура отримання вказаного дозволу передбачає подання відповідної заяви, обґрунтованого листа з викладенням мотивів необхідності надання робочого місця саме іноземцю або особі без громадянства, а не громадянину України, та інших передбачених Порядком №2028 документів. За розгляд такого звернення сплачується державне мито в розмірі 170,00 грн.

Отримання дозволу від державної служби зайнятості у зазначеному випадку є обов’язком роботодавця, адже у разі використання праці іноземців та осіб без громадянства без дозволу, державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом. Раніше такий дозвіл необхідно було отримати лише для іноземців та осіб без громадянства, котрі перебували в Україні лише відповідний термін, а сума штрафних санкцій складала 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вказані зміни можна пояснити своєрідною перешкодою для працевлаштування іноземців та, в свою чергу, створення сприятливих умов для працевлаштування громадян України.

Одже, зроблений висновок, дозволяє зазначити, що, можливо законодавець і ставив собі за мету внести такі зміни, які б зменшили вплив світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення, але отриманий результат говорить сам за себе.