17 жовтня 2008 року Верховною Радою України нарешті був прийнятий Закон України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон). Новий Закон набув чинності 30 квітня 2009 року за деякими виключеннями, що передбачені самим нормативним актом, але ще два роки акціонерні товариства мають на приведення своєї діяльності у відповідність із цим Законом.

Щоб говорити про те, чи вирішить новий Закон всі існуючі питання щодо функціонування акціонерних товариств, треба розмежувати всі позитивні та негативні новели зазначені в ньому. Почнемо з визначення термінів.

Позитивним моментом є законодавче закріплення терміну «повідомлення акціонерам», що представляє собою повідомлення, що містить передбачену законом та статутом акціонерного товариства інформацію і направляється адресату листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Адже раніше це не було нормативно закріплено. Стаття 3 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що таке акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Однак зазначимо, що цей термін (акціонерне товариство) є ключовим для цього Закону, але не дозволяє зробити висновок про природу акції, про саме акціонерне товариство, тобто, він представляється вкрай невдалим. Проаналізувавши наведену дефініцію, ми можемо зрозуміти тільки те, що права на акції посвідчуються акціями, що ніяким чином не полегшує розуміння сутності акціонерного товариства.

Очевидною і головною новелою є поділ акціонерних товариств за типом на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства, відмінності між якими полягають у такому:

• публічне АТ може здійснювати як приватне, так і публічне розміщення акцій, тоді як приватне АТ може здійснювати тільки приватне розміщення;

• публічне АТ має пройти процедуру лістингу принаймні на одній фондовій біржі;

• акції публічного АТ відчужуються без згоди інших акціонерів. Статутом приватного АТ може передбачатися переважне право на придбання акцій, що продаються акціонерами;

• грошова оцінка майна, що вноситься до статутного капіталу публічного АТ, має відповідати його ринковій вартості;

• у публічному АТ голосування на загальних зборах відбувається з обов’язковим використанням бюлетенів, а при обранні наглядової ради та ревізійної комісії обов’язково застосовується процедура кумулятивного голосування (спеціальний порядок голосування, який дозволяє дрібним акціонерам обирати до складу органу управління своїх представників);

• публічне АТ зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягає опублікуванню;

• публічне АТ зобов’язане повідомляти біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу, про:

  а) скликання загальних зборів,

  б) внесення змін до порядку денного загальних зборів;

  в) прийняття рішення про виплату дивідендів,

  г) прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, виділення, перетворення, злиття або приєднання.

Нові аспекти можна знайти й у процедурі створення акціонерного товариства. Відтепер реєстрація акціонерного товариства ще не означає те, що його можна вважати створеним. Після реєстрації акціонерного товариства та його статутних документів засновники мають зробити ще цілу низку певних дій: подати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про результати закритого (приватного) розміщення акцій; після реєстрації звіту отримати свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій; отримати документи, що підтверджують право власності на акції.

Новою є конструкція, передбачена статтею 12 Закону: «Засновники акціонерного товариства несуть солідарну відповідальність за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації. Акціонерне товариство відповідає за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями засновників тільки у разі схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. Загальні збори акціонерів, що схвалюють такі зобов'язання засновників товариства, мають бути проведені протягом шести місяців після державної реєстрації товариства. Інформація про такі зобов'язання товариства має бути відображена у статуті товариства».

Таке положення Закону викликає певні побоювання, оскільки можна уявити, що засновник товариства, що володіє пакетом, достатнім для прийняття необхідного рішення, за допомогою цієї норми намагатиметься перекласти відповідальність з себе особисто на акціонерне товариство (наприклад, якщо мова йтиме про кредитні зобов’язання). Незрозумілим є також і те, коли необхідно відобразити цю інформацію у статуті товариства, чи має залишитися ця інформація у статуті, коли зобов’язання виконане.

Новим для українського законодавства є положення статті, що передбачає обов’язок особи, що придбала контрольний пакет акцій, зробити пропозицію іншим акціонерам про придбання їх акцій. Ця норма спрямована на захист прав мінорітарних акціонерів і має стати дієвим механізмом захисту.

Найбільш важливими, новими та кричущими положеннями вказаного Закону, які встановлюють окремі наслідки та деякі негативи, що в свою чергу можуть дозволити певні зловживання новітніми законодавчими положеннями, шляхом їх трактування та використання виключно в інтересах існуючих власників (великих акціонерів, що здійснюють поточний контроль над управліннями акціонерних товариств), а також тими нормами, що можуть викликати хвилю корпоративних війн та судових колізій являються такі нововведення як:

- нові умови створення (заснування) акціонерного товариства (Розд. Заснування акціонерного товариства);

- впливи кредиторів акціонерного товариства на процедуру зміни його статутного капіталу (Розд. Капітал акціонерного товариства);

- види акцій акціонерного товариства та їх особливості (Розд. Цінні папери акціонерного товариства);Стаття 3 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що таке акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

- особливості впливу акціонерів, зокрема міноритарних акціонерів, на діяльність акціонерного товариства, їх права та обов'язки (Розд. Права та обов'язки акціонерів);

- порядок скликання, особливості проведення і повноваження загальних зборів акціонерного товариства (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- обмеження повноважень виконавчого органу акціонерного товариства, особливо в частині питань підготовки і проведення загальних зборів (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- порядок прийняття рішень загальними зборами акціонерного товариства, формування його органів управління (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- порядок скликання і проведення позачергових загальних зборів акціонерного товариства (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- порядок формування та визначення повноважень органів управління акціонерного товариства (Розд. Наглядова рада акціонерного товариства; Виконавчий орган акціонерного товариства; Перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства);

- розширення повноважень наглядової ради акціонерного товариства та підсилення її впливу на діяльність АТ (Розд. Наглядова рада акціонерного товариства);

- нові положення щодо умов і особливостей формування органів управління акціонерного товариства (на прикладі Наглядової ради) - міноритарії знову в стороні (Розд. Наглядова рада акціонерного товариства);

- відсторонення голови колегіального виконавчого органу акціонерного товариства та виконання його обов'язків іншою особою (Розд. Виконавчий орган акціонерного товариства);

- значний та контрольний пакети акцій акціонерного товариства (Розд. Придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства);

- особливості обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій - на чому можуть зіграти міноритарії (Розд. Викуп та обов'язків викуп акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів);

- інше.

Таким чином,з наведеного вище випливає, що даним Законом запроваджено ряд нових положень, які встановлюють чіткий та більш удосконалений і деталізований порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, визначають їх правовий статус, розширюють і гарантують права та обов'язки акціонерів, забезпечуючи цим самим більш досконалі та ґрунтовні методи корпоративного управління, а також в окремих випадках певні підсилення правового захисту законних прав та інтересів акціонерів - міноритаріїв тощо.