Шановний В'ячеславе!

 Вам потрібно написати позовну заяву такого змісту: “ __ “ _________ року було розірвано шлюб між громадянином ______________ та громадянкою _______________________( якщо не розірвано, тоді “ до сьогоднішнього дня перебуваємо в шлюбі”). Рішенням суду(найменування суду) від ___ ________________р. призначено виплату аліментів гр. ________________ в розмірі ______________(зазначити розмір).

 Відповідно до ч. 1 ст.184 Сімейного кодексу України, аліменти можуть призначатися в твердій сумі. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В позовній заяві Ви повинні розписати кожен місяць згідно з індексом інфляції за відповідний період таким чином: 200 грн помножити на індекс та поділити на сто. Наприклад, нарахування за лютий 2009: 200* 101.5/ 100=203 Отже, індексована сума за лютий 2009р. становить 203 грн. Різниця становить 3 грн. 00 коп. Таким чином Вам потрібно вирахувати всі суми за весь період та просити суд стягнути з відповідача (платника аліментів) цю суму.

 Індекси:

•  березень 2009 101.4
•  квітень 2009 100.9
• травень 2009 100.5
• червень 2009 101.1
•  липень 2009 99.9
• серпень 2009 99.8
•  вересень 2009 100.8
•  жовтень 2009 100.9
•  листопад 2009 101.1
•  грудень 2009 100.9
• січень 2010 101.8

За більш детальною інформацією Ви можете звернутися в “ АСАД Юридична Компанія” за адресою: проспект Московський 96а, кв. 188.м. Харків

З повагою
юрисконсульт департаменту
договірної та претензійної діяльності                                                                    Олена Смірнова 
                                                                                                                        тел.763-17-19

Уважаемая Ольга!

Рассмотрев Ваше письмо, отвечаем следующее. Согласно ст. 22 Гражданского кодекса Украины, истец имеет право на возмещение имущественного вреда, причиненного в результате нарушения его гражданского права, спорным остается вопрос о размере возмещения, так как сумма, указанная истцом (20000 грн.) должна быть обоснована и подтверждена доказательствами.

Согласно ч.2 ст.57 Гражданского процессуального кодекса Украины, доказательствами являются любые фактические данные, которые устанавливаются на основании пояснений сторон, третьих лиц, их представителей, допрошенных как свидетелей, показаний свидетелей, письменных доказательств, вещественных доказательств, звуко- и видеозаписей, выводов экспертов. Если сумма ущерба не подкреплена доказательствами, то суд может отказать в удовлетворении иска Истцу.

Если мы правильно Вас поняли, то истец просит суд в целях обеспечения иска передать ему на хранение Ваш автомобиль. Действительно, существует такой вид обеспечения иска как передача вещи, которая является предметом спора, на хранение (ч.1 ст.152 Гражданского процессуального кодекса Украины). В соответствии с указанной нормой, иск обеспечивается передачей вещи, которая является предметом спора, на хранение другим лицам. Исходя из текста приведенной нормы, «другим лицом» может быть лицо, которое не принимает участия в деле, соответственно им не может быть истец или ответчик. Таким образом, считаю что требования истца в этом разделе не будут удовлетворены.

Кроме того, Ваш автомобиль не может считаться предметом спора и, следовательно, не может быть передан кому-либо на хранение, так как исковые требования истца направлены на возмещение вреда, а не на передачу транспортного средства истцу.

Более содержательный прогноз дать сложно, так как мы не располагаем точными сведениями по делу. Для получения более подробной консультации Вы можете обратиться в нашу компанию по адресу пр. Московский 96а, оф. 188.

С уважением
юрисконсульт департамента
претензионно-исковой деятельности
"АСАД ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ"                 Наталья Гавриш 

Уважаемая Виктория !

Рассмотрев Ваше письмо, отвечаем следующее. Вы можете обратиться в свои банки с просьбой пересмотреть условия договоров, а именно перевод расчетов в гривневый эквивалент в связи с существенными изменениями обстоятельств, а именно повышением курса доллара. В случае, если банки откажутся менять условия договора, Вам необходимо обратиться в суд с исковыми заявлениями о признании кредитных договоров недействительными и возврате долга в гривневом эквиваленте на момент выдачи кредита.

Основаниями для расторжения договоров могут быть следующие обстоятельства, которые следует указать в иске:

1. Так как договоры заключены в иностранной валюте, содержание договоров противоречит требованиям ст. 99 Конституции Украины, ст. 524, 533 Гражданского кодекса Украины, где указано, что денежной единицей Украины является гривна и любое обязательство на территории Украины должно быть выражено в денежной единице Украины- гривне.
2. Возможно отсутствие у коммерческих банков (если Вы брали кредиты в коммерческих банках) специальной лицензии. Для предоставления кредита в иностранной валюте необходимо наличие специальной лицензии, которую выдает Национальный Банк Украины, а коммерческими банками в большинстве случаев это игнорируется.
3. Резкий рост курса доллара по отношению к гривне, что является существенным изменением обстоятельств. Это изменение обстоятельств обусловлено причинами, которые заинтересованная сторона (сторона по договору) не могла предвидеть и не может изменить в сложившейся ситуации. Изменение соотношения гривны к доллару не может быть устранено Вами и связано с объективными изменениями на валютном рынке Украине. Исполнение кредитного договора в таких условиях лишает Вас того, на что Вы надеялись при заключении договора.

За более подробной консультацией вы можете обратиться к нам в офис по адресу: просп.Московский, 96а, кв.188, Харьков.

С уважением

юрисконсульт департамента судебной и претензионной деятельности

Елена Смирнова

тел. 763-17-19 (20)

  Уважаемый Вадим!

в соответствии с ч.3 ст.4 Закона Украины «Об иммиграции», разрешение на иммиграцию вне квоты предоставляется: одному из супругов, если второй из супругов, с которым он находится в браке более двух лет, является гражданином Украины, детям и родителям граждан Украины. Из содержания этого пункта статьи следует, что Вы имеете право на иммиграцию независимо от квоты, ежегодно устанавлеваемой соответствующими органами.

Для получения разрешения на иммиграцию лица, которые постоянно проживают за пределами Украины, подают заявление в дипломатические представительства и консульские учереждения за границей по месту их постоянного жительства.

Срок рассмотрения заявления о предоставлении разрешения на иммиграцию не может превышать одного года с дня подачи заявления.

Лицо, постоянно проживающее за пределами Украины и получившее разрешение на иммиграцию, обращается в дипломатическое представительство или консульское учреждение Украины для оформления ему иммиграционной визы. Срок действия иммиграционной визы — один год со дня ее оформления.

Иммигрант, прибывший на территорию Украины, должен обратиться в течение 5 рабочих дней в орган специально уполномоченный центральным органом исполнительной власти по вопросам иммиграции по месту жительства с заявлением о выдаче ему удостоверения о постоянном проживании в Украине. К заявлению должны прилагаться копия паспорта заявителя с проставленной в нем иммиграционной визой и копия решения о предоставлении разрешения на иммиграцию.

Орган специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам иммиграции в течение недели со дня принятия заявления выдает иммигранту удостоверение о постоянном проживании в Украине.

С уважением

юрисконсульт департамента разрешительной

и регистрационной деятельности

  Владимир Острась

Шановний Максиме Миколайовичу!

Ломбард - це фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до реєстру фінансових установ (п.1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”).

Відповідно до законодавства ломбард надає послуги по зберіганню ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та надає позички під заставу таких виробів.

Ломбард створюється та набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Процес створення та реєстрації ломбарду, як і будь-якої фінансової установи фактично проходить в два етапи:

Перший етап. Державна реєстрація юридичної особи у державного реєстратора за місцем знаходження ломбарду. Таку реєстрацію здійснюють державні реєстратори, що знаходяться у відповідних державних адміністраціях.

Процес реєстрації ломбарду як юридичної особи, передбачає підготовку пакету документів аналогічну тому який подається для реєстрації інших юридичних осіб.

Згідно положенням ст. 24 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з положеннями ч.2.ст.4 (оновленої) ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ломбардні операції можуть здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а також і повними товариствами.

Отже, ломбард створюється у формі повного товариства. Відповідно, слід враховувати те, що всі учасники (засновники) ломбарду несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Крім цього, особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Найменування (назва) ломбарду повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство".(ст.66 ЗУ “Про господарські товариства”). Крім цього, в найменуванні повинно бути слово «ломбард».

Другий етап. Реєстрація ломбарду, як фінансової установи, шляхом внесення відповідних даних до реєстру фінансових установ, з подальшим отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Така реєстрація здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі- Держфінпослуг) .

В контексті реєстрації в Держфінпослуг, то існує ряд вимог до пакету документів, які визначені Положенням про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ (Розпорядження Держфінпослуг від 18 грудня 2003 року № 170).

А саме, в п.2.2. вказано, держфінпослуг уносить інформацію про ломбард до Реєстру та видає йому Свідоцтво в разі дотримання ломбардом-заявником таких обов'язкових умов:

- установчі документи відповідають вимогам Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 26.04.2005 N 3981, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 за N 565/10845;

- наявності на дату подання заяви сформованого відповідно до вимог законодавства та установчих документів статутного капіталу;

- наявності на останній день місяця, що передує поданню заяви, власного капіталу в розмірі не менше ніж 200 000 гривень;

- відповідності керівника та головного бухгалтера ломбарду Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.2004 N 1590 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за N 955/9554;

- наявності приміщення (на правах власності або користування) площею не менше ніж 5 квадратних метрів, призначеного для надання фінансових послуг та супутніх послуг ломбарду, та спеціального місця зберігання;

- наявності правил або положень, що регламентують діяльність ломбарду, і примірного договору про надання фінансового кредиту, що затверджені відповідно до установчих документів та відповідають вимогам законодавства;

- наявності спеціального технічного обладнання, облікової та реєструючої системи, необхідних для надання фінансових послуг, що забезпечують належний та своєчасний облік фінансових послуг та пов'язаних з цим фінансово-господарських операцій відповідно до

законодавства (у тому числі програмне забезпечення, комп'ютерна техніка, комунікаційні засоби - телефон, факс, вихід до мережі Інтернет, електронна пошта).

Тривалість реєстрації ломбарду безпосередньо залежить від того чи відповідає ломбард всім критеріям та вимогам, які ставляться до цього виду фінансових установ та наскільки юридично правильно складено документи. На практиці реєстрація юридичної особи становить близько місяця, а процес внесення ломбарду до реєстру фінансових установ в середньому становить від одного до трьох місяців з моменту отримання всіх необхідних документів та відомостей.

Необхідно також мати на увазі, що діяльність ломбарду можна розділити на діяльність з надання фінансових та супутніх послуг. Відповідно, надання фінансових послуг щодо видачі кредитів за рахунок власних коштів та таких супутніх послуг як оцінка заставленого майна та посередницькі послуги зі страхування предмета застави не підлягають ліцензуванню. А що стосується надання ломбардом фінансових кредитів за рахунок залучених коштів та реалізації ломбардом заставленого майна (виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння), яке не викуплене заставодавцями, то ці види діяльності ломбарду підлягають ліцензуванню. Ліцензія на кредитування за рахунок залучених коштів видається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Діяльність ломбарду з продажу (оптової, роздрібної та комісійної торгівлі) прийнятих у заставу ювелірних виробів із дорогоцінних металів та каміння ліцензується Міністерством фінансів України. При цьому, ліцензування діяльності ломбарду здійснюється на підставі ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Спеціального закону, який би регулював ліцензування саме даного виду господарської діяльності на даний час не існує.

Слід враховувати, що при здійсненні ломбардом діяльності з продажу лому золота та інших дорогоцінних металів та каміння ломбард повинен відповідати вимогам Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 р. N 82/350.

Таким чином, ломбард можна зареєтрувати тільки при виконанні всіх вище зазначених вимог.

З повагою

Валентина Рудоконога                    Директор департаменту комерційної діяльності  

Шановна Наталія!

Розглянувши Ваше питання повідомляємо наступне.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництво – це правовідношення, в яких одна сторона має право вчиняти певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє.

У разі передачі права користування та розпорядження транспортним засобом фізичною особою - власником транспортного засобу (довірителем) на підставі доручення іншій особі право власності на транспортний засіб залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна, i право розпорядження власністю (транспортним засобом) залишається за довірителем-власником. Необхідною умовою зміни власності є вчинення обумовленого правочину повіреною особою відповідно до змісту доручення чи змісту договору довіреності (ст. 1003 Цивільного кодексу). Тож не дивлячись на те, що Ви видали довіреність на автомобіль, Ви всерівно залишилися її власником.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону N 889-IV якщо майно платника податку передається іншій особі за довіреністю, умови якої передбачають право такої (іншої) особи продати майно або відчужити його в інший спосіб (крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності), то у таких випадках звичайна вартість майна, що передається, включається до доходу платника податку з метою оподаткування.

У разі якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю в майбутньому, сума таких коштів не включатиметься до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного. Позитивна різниця між сумою таких коштів i звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включатиметься до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 12.1. ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Згідно п. 7.1 ст.7 вказаного закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно статті 1 Закону України "Про товарну біржу" зазначено, що товарна біржа за своїм правовим становищем має статус юридичної особи і має за мету, зокрема, надання послуг в укладенні біржових угод. А це означає, що при укладенні на товарній біржі угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю — фізичній особі, податковим агентом такого платника — фізичної особи — стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є товарна біржа.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що при продажу автомобіля у державного нотаріуса та на товарній біржі (а також згідно ст. 12.3 Закону N 889-IV через комісійний магазин) особа звільняється від сплати податку з доходу фізичних осіб.

У даній ситуації Вам необхідно зв'язатися з повіреним, якому Ви видали довіреність роз'яснити йому ситуацію та погодити свої дії, а також з'ясувати, в який спосіб ним було здійснено відчуження даного автомобіля. Потім з'явитися в податкову інспекцію і дати пояснення, що Ви видали довіреність на Ваш автомобіль і кошти за відчуження його за довіреністю Ви не отримували, тож і сплачувати податок Ви не повинні. Сплата даного податку покладається тоді на повіреного за довіреністю.

Ніяких санкцій законом за несплату податку за проданий автомобіль не передбачено.

З повагою

юрисконсульт Департамента договірної та позовоної діяльності                   С.М.Солонець

Шановна Наталіє!

Відповідно до п. 51 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон № 1775-III) ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність:

• організація та проведення спортивних занять професіоналів і любителів спорту;

• діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» визначено, що ліцензії на право здійснення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності видаються Держкомспортом України.

Ліцензійними умовами провадження фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності – організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; діяльності з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва i Держкоммолодьспорту України від 02.04.2001 р. № 58/852 i зареєстрованими в Мін’юсті України 11.04.2001 р. за № 336/5527, визначено, що суб’єкт фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності – це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність, а також фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності. Фізкультурно-оздоровчі та спортивні послуги – це комплекс заходів, що здійснює суб’єкт фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності з професіоналами та любителями спорту відповідно до робочих програм.

Статтею 17 Закону України від 24.12.93 р. № 3808-ХІІ «Про фізичну культуру i спорт» установлено, що залежно від предмета, характеру дій спортсменів, засобів ведення спортивного змагання та спеціальної навчально-тренувальної підготовки до нього спортивна діяльність поділяється на самостійні види спорту. Перелік видів спорту затверджено наказом Держкоммолодьспорту України від 07.02.2001 р. № 261 «Про перелік видів спорту, що визнані в Україні». Відповідно до п. 6 розділу другого зазначеного наказу до видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, належить бодібілдінг.

Враховуючи вищенаведене, у разі проведення занять з бодібілдінгу суб’єкту фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності слід мати відповідну ліцензію.

З повагою,

Валентина Рудоконога                    Директор департаменту комерційної діяльності  

Шановна Оксано!

Розглянувши Вашого листа щодо фінансування витрат на розшук боржника, вважаємо за необхідне повідомити наступне.

Згідно зі ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.2009 року № 606 у разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання, перебування, місцезнаходженням стягувача. Розшук громадянина-боржника здійснюють органи внутрішніх справ. Розшук боржника здійснюється відповідно до Порядку розшуку боржника - фізичної особи, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 408 від 27.08.2008 року.

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком громадянина-боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до суду у 10-денний строк.

Статею 48 Закону передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, здійснення фінансування витрат на розшук боржника - це Ваше право, а не обов'язок. Посилання державного виконавця на те, що у разі відмови з Вашого боку від фінансування розшуку боржника, Ви повинні будете забрати виконавчий лист, не відповідають положенням діючого законодавства України, оскільки ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік підстав відкладення, закінчення, зупинення виконавчого провадження.

З повагою,

юрисконсульт ТОВ “АСАД Юридична компанія”                     І.В. Єфремова

Шановна Олеся!

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про господарські товариства» зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Оскільки зміни, пов'язані зі зміною складу засновників, підлягають обов'язковій державній реєстрації, то відповідно до п.4 ст.25 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи, тобто датою виходу зі складу засновників буде вважатися дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Відповідно до пп.б п.5 ст.41 ЗУ «Про господарські товариства» внесення змін до статуту товариства належить до компетенції загальних зборів. Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю оформлюється протоколом загальних зборів учасників товариства. Оскільки відбувається процедура виходу з товариства, а не виключення, то ви або Ваш представник, який діє за довіреністю, повинні бути присутньою на загальних зборах учасників товариства та підписати протокол.

Зміни до уставу ви підписувати не повинні, оскільки вони здійснюються на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства, який відображає інформацію щодо Вашого виходу зі складу засновників товариства, хоча Ви залишаєтесь засновником до дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Шановна Валентина!

Враховуючи викладену у Вашому листі інформацію стосовно нарахування пенсії згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Пенсіонери, члени їх сімей мають право на оскарження дій або бездіяльності посадових осіб управління Пенсійного фонду України у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а в разі необхідності до суду.

У разі, якщо Ви вважаєте, що Пенсійний фонд неправомірно нараховує Вам пенсію керуючись ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Ви маєте право, керуючись Законом України "Про звернення громадян", "Про інформацію", звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України у відповідній області, зі скаргою на дії або бездіяльність посадових осіб Пенсійного фонду України або із заявою щодо роз'яснення підстав та порядку визначення та нарахування Вам пенсії.

Скарга або заява може бути подана безпосередньо до Головного управління або через управління Пенсійного фонду на місті. За загальним правилом, через один місяць з дня надходження скарги або заяви Головне управляння повинно дати аргументовану письмову відповідь про результати розгляду скарги або відповідь нв заяву. У разі, якщо Ви не згодні з результатами розгляду, то можете вирішити дане питання у судовому порядку, шляхом подання адміністративного позову.

Позовна заява може бути подана до окружного адміністративного суду протягом одного року з дня коли Ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. У випадку подачі скарги до Головного управління, даний срок обчислюється з дня отримання відповіді про результат розгляду скарги.

Юрисконсульт

"АСАД Юридична Компанія"                                                          І.В. Єфремова

Уважаемая Ирина!

"АСАД Юридическая компания" рассмотрено Ваше письмо относительно возможности корректировки стоимости квартплаты, в связи с чем отмечаем следующее.

В действующем законодательстве юридического понятия «квартплата» не существует. Собственники и другие лица, проживающие в помещении согласно Закону Украины «О жилищно-коммунальных услугах» оплачивают:

а) жилищно-коммунальные услуги (централизованную поставку воды, водоотвод, централизованное отопление);

б) услуги по содержанию домов, сооружений и придомовых территорий;

в) энергоносители (газ, электроэнергия).

На практике так называемая «квартплата» формируется из оплаты по содержанию домов, сооружений и придомовых территорий. Стоимость этих услуг исчисляется индивидуально для каждого дома. При расчетах исходят из затрат на содержание 1м2 общей площади квартиры дома пропорционально затратам на содержание дома, сооружений и придомовых территорий.

Порядок оплаты перечисленных услуг регулируется Постановлением Кабмина Украины "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" от 20.05.2009 г. № 529.

В многоквартирном доме Вы обязаны платить за содержание домов, сооружений и придомовых территорий, так как эти услуги предоставляют специализированные организации. С Вами, как собственником квартиры, обязаны заключить договор о предоставлении услуг по содержанию домов и сооружений и придомовых территорий, который предусматривает предоставление услуг, перечень которых определен по результатам общественных слушаний. Типовая форма договора утверждена вышеуказанным Постановлением. Каждая сторона договора обязана выполнять его условия. В том случае, если Исполнитель не надлежащим образом выполняет свои обязанности, Вы имеете право потребовать от него информацию об оказанных услугах и их стоимости, поскольку осуществляете их оплату, а в случае несогласия обратиться в суд, предоставив доказательства ненадлежащего исполнения обязательств по содержанию дома и придомовой территории. Поскольку тарифы по "квартплате" определяются на договорной основе, корректировать их в одностороннем порядке Вы не можете.

Юрисконсульт

ООО "АСАД Юридическая компания"                                  И.В. Ефремова

Шановна Тетяно!

На підставі п.4.7 ст. 4 “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт” при улаштуванні дитячих майданчиків, майданчиків длі відпочинку людей, будівництві спортивних майданчиків у дворах, а також межах мікрорайонів дозвіл не вимагається.

Що стосується проведення експертизи кошторисної документації, улаштування та капітальний ремонт елементів благоустрою (покриття, озеленення) без знесення (перенесення) інших споруд чи комунікацій входить до п. 10 «Переліку об'єктів, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов'язковим», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва.

Згідно "Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи" за програмами і проектами, що реалізуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, комплексна державна експертиза проводиться у повному обсязі відповідно до статті 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність". Експертиза економічної частини проектів, що реалізуються за рахунок інших джерел, проводиться за рішенням інвестора (замовника).

Тобто, якщо фінансування будівництва спортивного майданчику проводиться за рахунок капітальних видатків державного або місцевого бюджету, кошторисна документація обов'язково підлягає комплексній державній експертизі.

З повагою,

Валентина Рудоконога                    Директор департаменту комерційної діяльності               

Уважаемый Александр Николаевич!

Действующим законодательством Украины, а в частности Законом Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей от 15.05.2003 № 755-IV установлен общий порядок регистрации юридических лиц, которым и следует руководствоваться при создании юридического лица (предприятия, фирмы).

Согласно ст. 9 Закона Украины «О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности» от 01.06.2000 № 1775-III такой вид хозяйственной деятельности как «курьерские услуги» не подлежит лицензированию.

Приказом Госпотребстандарта Украины от 26.12.05г. № 375 принят Национальный классификатор Украины “КВЕД”, который предусматривает такой вид экономической деятельности 64.12.0 — курьерская деятельность, который включает вынимание, перевозку и доставку писем, бандеролей и посылок, осуществляемые негосударственными предприятиями, городские услуги рассылочных и грузовых такси.

Также, занимаясь оказанием курьерских услуг, Ваша фирма может воспользоваться упрощенной системой налогообложения и зарегистрироваться как плательщик единого налога, если при этом будут соблюдены следующие требования:

1. За год среднеучетная численность работающих не должна превышать 50 человек

2. Объем выручки от оказания услуг за год не должен превышать 1 000 000 грн.

3. Ставки единого налога, которые самостоятекльно выбирает субъект хозяйствования:

 - 6 процентов суммы выручки от реализации продукции (товаров работ, услуг) без учета акцизного сбора в случае уплаты налога на добавленную стоимость по закону Украины "О налоге на добавленную стоимость";

- 10 процентов суммы выручки от реализации продукции (товаров работ, услуг), за исключением акцизного сбора, в случае включения налога на добавленную стоимость в состав единого налога. Субъект малого предпринимательства - юридическое лицо обязан вести книгу учета доходов и расходов и кассовую книгу.

С уважением, Грицаенко Марина                                   директор ЧП "Ленд Лекс"

Шановний В'ячеславе!

Розглянувши Ваше питання щодо розміру матеріальної допомоги одиноким матерям, повідомляємо наступне.

Розмір допомоги на дітей одиноким матерям встановлено статею 183 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” №2811 від 22.11.1992 року, де зазначено, що допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 квітня 2009 року становить 538 гривень, з 1 липня 2009 року - 540 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 557 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 квітня 2009 року - 678 гривень, з 1 липня 2009 року - 680 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 701 гривня.

Для отримання більш детальної консультації з приводу зазначеного питання, Ви можете звернутися до ТОВ “АСАД Юридична Компанія” за адресою: 61068, м. Харків, пр-т Московський 96-А, оф.188.

З повагою,

юрисконсульт ТОВ “АСАД Юридична Компанія”                     І.В. Єфремова

Шановний Максиме Миколайовичу!

Ломбард - це фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до реєстру фінансових установ (п.1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”).

Відповідно до законодавства ломбард надає послуги по зберіганню ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та надає позички під заставу таких виробів. Ломбард створюється та набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Процес створення та реєстрації ломбарду, як і будь-якої фінансової установи фактично проходить в два етапи:

Перший етап. Державна реєстрація юридичної особи у державного реєстратора за місцем знаходження ломбарду. Таку реєстрацію здійснюють державні реєстратори, що знаходяться у відповідних державних адміністраціях.

Процес реєстрації ломбарду як юридичної особи, передбачає підготовку пакету документів аналогічну тому який подається для реєстрації інших юридичних осіб. Згідно положенням ст. 24 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з положеннями ч.2.ст.4 (оновленої) ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ломбардні операції можуть здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а також і повними товариствами.

Отже, ломбард створюється у формі повного товариства. Відповідно, слід враховувати те, що всі учасники (засновники) ломбарду несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Крім цього, особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Найменування (назва) ломбарду повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство".(ст.66 ЗУ “Про господарські товариства”). Крім цього, в найменуванні повинно бути слово «ломбард».

Другий етап. Реєстрація ломбарду, як фінансової установи, шляхом внесення відповідних даних до реєстру фінансових установ, з подальшим отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Така реєстрація здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі- Держфінпослуг) . В контексті реєстрації в Держфінпослуг, то існує ряд вимог до пакету документів, які визначені Положенням про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ (Розпорядження Держфінпослуг від 18 грудня 2003 року № 170). А саме, в п.2.2. вказано, держфінпослуг уносить інформацію про ломбард до Реєстру та видає йому Свідоцтво в разі дотримання ломбардом-заявником таких обов'язкових умов:

- установчі документи відповідають вимогам Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 26.04.2005 N 3981, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 за N 565/10845;

- наявності на дату подання заяви сформованого відповідно до вимог законодавства та установчих документів статутного капіталу;

- наявності на останній день місяця, що передує поданню заяви, власного капіталу в розмірі не менше ніж 200 000 гривень;

- відповідності керівника та головного бухгалтера ломбарду Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.2004 N 1590 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за N 955/9554;

- наявності приміщення (на правах власності або користування) площею не менше ніж 5 квадратних метрів, призначеного для надання фінансових послуг та супутніх послуг ломбарду, та спеціального місця зберігання;

- наявності правил або положень, що регламентують діяльність ломбарду, і примірного договору про надання фінансового кредиту, що затверджені відповідно до установчих документів та відповідають вимогам законодавства;

- наявності спеціального технічного обладнання, облікової та реєструючої системи, необхідних для надання фінансових послуг, що забезпечують належний та своєчасний облік фінансових послуг та пов'язаних з цим фінансово-господарських операцій відповідно до

законодавства (у тому числі програмне забезпечення, комп'ютерна техніка, комунікаційні засоби - телефон, факс, вихід до мережі Інтернет, електронна пошта).

Тривалість реєстрації ломбарду безпосередньо залежить від того чи відповідає ломбард всім критеріям та вимогам, які ставляться до цього виду фінансових установ та наскільки юридично правильно складено документи. На практиці реєстрація юридичної особи становить близько місяця, а процес внесення ломбарду до реєстру фінансових установ в середньому становить від одного до трьох місяців з моменту отримання всіх необхідних документів та відомостей.

Необхідно також мати на увазі, що діяльність ломбарду можна розділити на діяльність з надання фінансових та супутніх послуг. Відповідно, надання фінансових послуг щодо видачі кредитів за рахунок власних коштів та таких супутніх послуг як оцінка заставленого майна та посередницькі послуги зі страхування предмета застави не підлягають ліцензуванню. А що стосується надання ломбардом фінансових кредитів за рахунок залучених коштів та реалізації ломбардом заставленого майна (виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння), яке не викуплене заставодавцями, то ці види діяльності ломбарду підлягають ліцензуванню. Ліцензія на кредитування за рахунок залучених коштів видається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Діяльність ломбарду з продажу (оптової, роздрібної та комісійної торгівлі) прийнятих у заставу ювелірних виробів із дорогоцінних металів та каміння ліцензується Міністерством фінансів України. При цьому, ліцензування діяльності ломбарду здійснюється на підставі ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Спеціального закону, який би регулював ліцензування саме даного виду господарської діяльності на даний час не існує.

Слід враховувати, що при здійсненні ломбардом діяльності з продажу лому золота та інших дорогоцінних металів та каміння ломбард повинен відповідати вимогам Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 р. N 82/350. Таким чином, ломбард можна зареєтрувати тільки при виконанні всіх вище зазначених вимог.

З повагою, директор

ПП "ЛЕНД ЛЕКС"                                  М.О.Грицаєнко

Шановний Павло Валентиновичу!

Пункт обміну іноземної валюти - це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з дотриманням нормативно-правових актів Національного банку України. Пункти обміну валюти можуть здійснювати операції з продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню; зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні.

В пункті обміну обовязкова наявність одного або кількох технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків, довідників для визначення справжності банкнот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх чеків, РРО, сейфа для зберігання валютних цінностей і бланків суворого обліку, копія документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда), копія висновку територіального управління про погодження агентського договору, інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони.

Порядок відкриття пунктів обміну іноземної валюти регулюється Інструкцією про порядок організації й здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502 (далі — Інструкція). Згідно п. 2.2 гл. 2 Інструкції відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій мають право:

- банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

- фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку (далі - фінансові установи), що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.).

Інші суб'єкти господарювання можуть відкривати обмінні пункти тільки на підставі агентських угод із зазначеними банками й фінансовими установами. При цьому пп. 1.1 гл. 1 Інструкції встановлено, що агент - юридична особа-резидент, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, яка має право надавати фінансові послуги з обміну валют у порядку, установленому законодавством України, та яка уклала агентський договір з банком згідно із законодавством України про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти.

Таким чином, щоб відкрити обмінний пункт, необхідно укласти агентський договір з банком або фінансовою установою. Але укладати такі договори можуть тільки юридичні особи. Отже, підприємець не може відкрити пункт обміну валюти, оскільки укладання агентських договорів підприємцями - фізичними особами чинним законодавством не передбачено. Тому якщо підприємець — фізична особа планує відкрити обмінний пункт, то йому, насамперед, необхідно перереєструватися в підприємство, тобто в юридичну особу. Після чого він зможе укласти агентський договір з банком за умови, що статутний капітал такого підприємства становитиме не менше ніж 250 000 гривень та установчими документами якого передбачено надання фінансових послуг з обміну валют.Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні, а також реєстрації РРО у податковому органі та на підставі наказу по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти.

З повагою, юрисконсульт                  М.О. Грицаєнко

Уважаемая Ирина Викторовна!

Для целей налогового учета в случае вынужденной замены основных фондов групп 2, 3 и 4 (в нашем примере — в случае кражи) в том налоговом периоде, в котором произошла такая замена, балансовая стоимость группы не изменяется, и только в налоговом периоде, в котором произведена компенсация убытков виновным лицом, на сумму такой компенсации уменьшится балансовая стоимость соответствующей группы.

При списании похищенного компьютера у предприятия не возникают налоговые обязательства по НДС и не применяется п.4.9 ст. 4 Закона "О налоге на добавленную стоимость"

С уважением, директор Департамента

финансов и экономической дельности                     В.С.Чернышева

Знак— це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг»).

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів і послуг, що виробляються (надаються) іншими особами (ст. 492 Цивільного кодексу України).

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені законом (ч. 1 ст. 5 «Про охорону прав на знак для товарів і послуг»). Реєстрацію торговельних марок здійснює Державне підприємство «Український інститут про мислової власності» (Укрпатент).

Підставами для відмови в наданні правової охорони є:

Згідно з законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Згідно з законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

• відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
• знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;
• знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди (ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг»).

З повагою, директор

ПП "ЛЕНД ЛЕКС"                                   Л.І. Мамай

Уважаемая Ирина Владимировна!

Конституцией и законами Украины закреплено право каждого из нас на социальную защиту и получение пенсии в старости.

Статьёй 3 Закона Украины "О пенсионном обеспечении", п. 3 ст. 11 Закона Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" установлено, что право на пенсию имеют лица, которые занимаются предпринимательской деятельностью (далее ФЛП), при условии оплаты страховых взносов в Пенсионный фонд Украины. Законом Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" предусмотрено право на пенсию по возрасту для мужчин после достижения ими 60 лет, а женщин — 55 лет, при наличии у них страхового стажа не менее 5 лет. Минимальный размер пенсии по возрасту не может быть ниже величины прожиточного минимума, установленного законом для лиц, утративших трудоспособность. Данное правило действует только в отношении мужчин, имеющих страховой стаж не менее 25 лет (300 месяцев), и женщин со страховым стажем 20 лет (240 месяцев).

 Основными показателями от которых зависит размер пенсии в солидарной системе (системе общеобязательного государственного страхования) являются:

- продолжительность страхового стажа;

- величина заработка, с которого уплачены страховые взносы;

- коэффициент страхового стажа и заработка;

- время выхода на пенсию (своевременно или с более позднего срока).

1. Продолжительность страхового стажа:

Размер пенсии ФЛП будет зависеть от подтверждённого ФЛП и учтённого Пенсионным фондом при расчёте размера пенсии страхового (трудового) стажа.

В соответствие с "Порядком подтверждения имеющегося трудового стажа для назначения пенсий при отсутствии трудовой книжки или соответствующих записей в ней" утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 12.08.93 г. № 637, далее — Порядок № 637, время работы лиц, которые занимаются предпринимательской деятельностью зачисляется в трудовой (страховой) стаж при наличии справки из Пенсионного фонда Украины об уплате страховых взносов.

Страховой стаж это количество месяцев, в течение которых на счет человека в Пенсионном фонде Украины поступали страховые взносы от его работодателя и его самого, в размерах, не ниже установленных законом.

Физические лица – предприниматели, которые применяют общую систему налогообложения и лица, которые обеспечивают себя работой самостоятельно (занимаются адвокатской, нотариальной, творческой и иной деятельностью, связанной с получением дохода непосредственно от этой деятельности) – платят страховые взносы по ставке 33,2 % от объекта налогообложения (дохода). Если в каком-то из месяцев страховые взносы в вашу пользу не поступили или поступили, но в сумме, меньшей, чем было предусмотрено законом на определенную дату, то такой месяц исключается из страхового стажа (не засчитывается при назначении и расчете пенсии).

Минимальный размер ежемесячного страхового взноса рассчитывается исходя из минимальной зарплаты, и на сегодняшний день составляет 200 грн. 68 коп. (33,2% от 605 грн).

Если лицо является частным предпринимателем и является плательщиком единого налога, то его ежемесячный взнос в Пенсионный фонд Украины не превышает 42% от ставки единого налога. При максимальной ставке единого налога 200 грн. такой страховой взнос составляет 84 грн. в месяц, что на 116 грн. 86 коп. меньше, чем требуется для зачета ему данного месяца в период страхового стажа. Таким образом, ФЛП рискует оказаться без пенсии или она будет не выше установленной государством и рассчитанной по утвержденной им же методике определения прожиточного минимума.

В связи с этим, рекомендуем доплачивать страховые взносы в пенсионный фонд до 200 грн. 68 коп. ежемесячно, те исходя из ставки единого налога в 200 грн. по 116 грн. 86 коп., что будет гарантировать зачёт страхового стажа в полном объёме за каждый месяц.

2. Величина заработка, с которого уплачены страховые взносы;

При расчёте размера пенсии учитываются следующие периоды заработка:

- 60 календарных месяцев подряд до 01.07.2000г. независимо от перерывов;

- за весь период страхового стажа с 01.07.2000 г.

Зарплату (доход) за период страхового стажа до 1 июля 2000 года нужно подтвердить справкой о помесячном заработке, выданной предприятием, учреждением, организацией на основании документов о начисленной зарплате (доходе), а за период страхового стажа с 1 июля 2000 года – данными системы персонифицированного учета.

Заработная плата частного предпринимателя определяется исходя из размера сделанных им страховым взносов, т.е. при оплате частным предпринимателем ежемесячно минимального страхового взноса, будет считаться, что его зарплата составляла минимально установленный размер.

Закон Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании", а именно п. 4 ст. 19 устанавливает максимальный предел суммы дохода, на который начисляются страховые взносы. В 2009 году максимальный размер заработной платы, из которой платятся страховые взносы, остается на уровне пятнадцати размеров прожиточного минимума, установленного для работоспособных лиц.

Сумма прожиточного минимума на 2009 год на одно лицо в расчете на месяц установлена Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2009 год» от 26.12.2008 г. № 835. и составляет 669 грн., следовательно максимальный размер заработной платы, из которой платятся страховые взносы составляет 10035 грн., а максимально возможная сумма страхового взноса из такого уровня заработной платы составляет 3331 грн. 62 коп. При оплате такого страхового взноса будет считаться, что заработная плата частного предпринимателя составляла 10035 грн. ежемесячно.

3. Заработок для исчисления пенсии определяется по формуле: Зп = Зс * (Ск / К), где:

Зс - средняя заработная плата в Украине за календарный год, предшествующий году обращения за назначением (перерасчетом) пенсии;

Ск – сумма коэффициентов заработка застрахованного лица за период, за который учитывается заработок (в разрезе каждого месяца периода Кз1 + Кз2 … + Кзn);

К – количество месяцев страхового стажа, за которые исчислены коэффициенты заработной платы.

Так, количество месяцев страхового стажа, за которые исчислены коэффициенты заработной платы, определяется исходя из полноты оплаты минимального страхового взноса.

Сумма коэффициентов заработка застрахованного лица за период, за который учитывается заработок непосредственно будет зависеть от учтённого заработка ФЛП, исходя из суммы страхового взноса за каждый месяц.

Таким образом, при оплате максимального страхового взноса (3331 грн.) коэффициент Ск будет максимальным, а значит максимальной будет и сумма заработка для исчисления пенсии.

4. Коэффициент страхового стажа исчисляется по формуле: Кс = См * Вс /100% * 12, где

См - сумма месяцев страхового стажа

Вс – величина оценки одного года страхового стажа в процентах: с 01.01.2008г. - 1,2%, с 01.10.2008г. - 1,35%

Коэффициент страхового стажа не может превышать 0,75.

Коэффициент заработка определяется как соотношение фактической заработной платы лица к средней заработной плате в Украине в разрезе каждого месяца.

Для определения заработка для исчисления пенсии используется среднеарифметический коэффициент заработка.

Месячный коэффициент заработка определяется по формуле: Кз = Зв / Зс, где:

Зв – заработок застрахованного лица, с которого уплачены страховые взносы за месяц, за который рассчитывается коэффициент.

Зс – средняя заработная плата в Украине за месяц, за который рассчитывается коэффициент заработка. Среднегодовая (квартальная) заработная плата в Украине до января 1992 года считается ежемесячной

В итоге формула исчисления пенсии по возрасту в солидарной системе выглядит следующим образом:

П = Зп * Кс, где П - размер пенсии; Зп – заработок для исчисления пенсий;

Кс – коэффициент страхового стажа застрахованного лица.

Также, предусмотрено 2 варианта исчисления пенсии по возрасту:

1. По новой формуле, предусмотренной Законом Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании».

2. По двухсоставной формуле (пенсия из двух частей):

- часть пенсии, которая приходится на период трудовой деятельности до 1 января 2004 года, определяется согласно ранее действующего законодательства

- часть пенсии, которая приходится на период трудовой деятельности после 1 января 2004 года, определяется в соответствии с Законом Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании».

Лицо имеющее право на пенсию самостоятельно избирает вариант исчисления пенсии.

Учитывая изложенное, для увеличения размера пенсии частному предпринимателю необходимо увеличивать страховые платежи в Пенсионный фонд.

Отдельно следует отметить, что в Украине действует система негосударственного пенсионного обеспечения, которая является составной частью системы накопительного пенсионного обеспечения и основывается на принципах добровольного участия физических и юридических лиц, кроме случаев, предусмотренных законами, в формировании пенсионных накоплений с целью получения участниками негосударственного пенсионного обеспечения дополнительных к общеобязательному государственному пенсионному страхованию пенсионных выплат.

Таким образом, для обеспечения себя достойной пенсией предприниматель, который избрал упрощенную систему налогообложения, может или осуществлять доплаты Пенсионному фонду Украины, или платить взносы в выбранный негосударственный пенсионный фонд.

Преимущества для накопления средств на пенсию такими предпринимателями именно через участие в негосударственном пенсионном фонде:

- размер взносов предпринимателя в НПФ не ограниченный с точки зрения налоговой социальной льготы;

- предприниматель может делать взносы в любом размере и любое время;

- средства на Вашем пенсионном счете являются Вашей собственностью, но в то же время Вы защищены от соблазна использовать эти средства на иные цели, нежели пенсионное обеспечение;

- с учетом инвестиционного дохода, полученного от инвестирования пенсионных взносов предпринимателя, его пенсионные накопления в негосударственном пенсионном фонде будут расти, а пенсионные выплаты будут увеличиваться даже в течение времени выплаты;

- в случае осуществления пенсионных накоплений в негосударственном пенсионном фонде, в отличие от солидарной системы, предприниматель имеет право самостоятельно выбрать себе пенсионный возраст, который может отличаться от общеустановленного в стране, но не более чем на 10 лет;

- в случае возникновения чрезвычайных обстоятельств (выезд участника фонда на постоянное место жительство за пределы Украины, подтвержденного медицинской справкой критического состояния здоровья, наступления инвалидности) - по желанию участника пенсионные накопления могут быть выплачены досрочно и единоразово;

- пенсионные взносы в НПФ наследуются, в отличие от взносов в солидарной системе;

- предприниматель может осуществлять пенсионные взносы не только в свою пользу, но и в пользу членов своей семьи, которые в свою очередь будут иметь налоговые льготы на пенсионные взносы.

С уважением, главный юрисконсульт

Департамента договорной и претензионной дельности                Э.В. Ломакин

Шановна Катерино Іванівно!

Діючим цивільним законодавством України не встановлено обов'язка покупця здавати речі в камери схову магазина під час здійснення покупок. Це справа добровільна (Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. в редакції від 13.01.2006р.). Прийнято вважати, що, здавши сумку, споживач укладає з цим магазином договір про безвідплатне надання послуг із зберігання своїх речей. А примушувати Вас до укладення такого договору не може ніхто. І магазин про це відмінно знає. Примушуючи здавати сумки, працівники магазина порушують загальний принцип цивільного законодавства: принцип свободи укладення договору (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Якщо ж працівники магазина категорично наполягають на тому, щоб покупець здав свої особисті речі в камеру схову, а інакше не пускають в магазин, то Ви маєте право попросити книгу скарг і пропозицій і залишити в ній відповідний запис з вказівкою про порушення прав споживачів. Адже відмовляючи у вході, магазин порушує принцип публічності договору (ст. 633 ЦК, оскільки магазин не має права відмовити у продажу товарів громадянинові за наявності можливості продати відповідний товар або надати послугу).

Крім того, співробітники охорони магазина не мають права перевіряти сумки покупця на виході з супермаркету. Проте, покупці повинні повідомляти працівників супермаркету, що у них з собою є аналогічні товари, придбані у іншому місці. Навіть якщо докази крадіжки є на відеоплівці, оглядати ручну поклажу можуть тільки співробітники міліції. При цьому повинен бути складений акт, а людина дійсно підозрюватися в крадіжці товару.

Також слід знати, що адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за збереження Ваших речей. Написи ніби «Адміністрація за речі відповідальності не несе» призначені виключно для введення юридично не підкованих покупців в оману.

Відповідальність супермаркетів передбачена чинним в Україні законодавством — відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігаюча сторона зобов'язана прийняти всі заходи, встановлені договором, законом або іншими актами цивільного права, для збереження майна покупця. Укладення договору зберігання між супермаркетом і покупцем підтверджується видачею номерного жетона, ключа з номером, биркою або іншого знаку, що посвідчує прийняття речі на зберігання (ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України).

Більш того, якщо річ віддається на збереження безоплатно, хранитель (тобто супермаркет в особі його працівників) зобов'язаний піклуватися про річ, яку прийняв на зберігання як про свою власну (ч. 2 ст. 942 ЦК України). Ст. 950, 951 Цивільного кодексу передбачена відповідальність зберігаючої сторони (супермаркету) у разі втрати або пошкодження речей покупця — супермаркет зобов'язаний відшкодувати Вам збитки в повному розмірі вартості такої речі.

Якщо в супермаркеті відмовляються компенсувати Вам вартість вкраденої (загубленою) речі, слід викликати міліцію. Слід також спробувати написати в магазин претензію з розрахунком матеріальної шкоди і копіями чеків, відправити рекомендованим листом з повідомленням і в листі вказати терміни відповіді, якщо відповіді не буде або вона буде негативною, то потрібно буде звернутися з позовною заявою до суду.

З повагою, юрисконсульт

Департамента комерційної діяльності та маркетингу             Грицаєнко Марина

Шановний Іване!

Тимчасове вилучення посвідчення водія можливе у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Працівник Державної автомобільної інспекції має право тимчасово вилучити посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення. Про тимчасове вилучення посвідчення водія особа, що складає протокол про адміністративне правопорушення робить у ньому запис.

Замість вилученого посвідчення водія працівник ДАЇ повинен видати водію тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа до органу ДАЇ. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. Крім цього, за подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

З пованою, головний юрисконсульт

Департамента договірної та претензійної діяльності                Е.В. Ломакин

Уважаемый Егор Владимирович!

Торговый патент — это государственное свидетельство, которое удостоверяет право СПД заниматься указанными в нем видами предпринимательской деятельности. (ч.1 ст.2 Закона Украины «О патентовании некоторых видов предпринимательской деятельности» от 23.03.96г. № 98/96-ВР- далее Закон).

Исходя из предоставленной информации, можно сделать вывод, что Вы планируете оказывать услуги в сфере игорного бизнеса. Под игорным бизнесом следует понимать деятельность, связанную с обустройством казино, иных игорных мест (домов), игровых автоматов с денежным или имущественным выиграшем, проведением лотерей (кроме государственных) и розыгрышей с выдачей денежных выиграшей в наличной или материальной форме (ч.2 ст.5 Закона). На право осуществления операций по предоставлению данного вида услуг необходимо приобретать торговый патент. Если же столы для бильярда Вы планируете использовать для спортивных аматорских соревнований, то получать торговый патент нет необходимости.

Основанием для приобретения торгового патента является заявка на приобретение торгового патента, составленная в установленной законом форме (ст. 2 Закона). К заявке прилагается свидетельство о регистрации, документ о праве собственности или договор аренды помещения, где планируется осуществление патентуемой деятельности, а также платежное поручение или квитанция о единоразовой оплате стоимости торгового патента (для Вашего вида деятельности единоразово оплачивается стоимость патента за три месяца, что составляет 450,00грн.) (аб.2 ч.5 ст.5 Закона).

Стоимость торгового патента на осуществление операций по оказанию услуг в сфере игорного бизнеса устанавливается в фиксированном размере в расчете за год. Для использования столов для бильярда, которые вводятся в действие при помощи жетона, монеты или без них, плата составляет 1800 грн./год за каждый стол, т.к. торговый патент приобретается на каждое отдельное игровое место, стол (ч.3,4 ст. 5 Закона).

На данный вид деятельности торговый патент под расписку выдается государственными налоговыми органами по местонахождению субъекта предпринимательской деятельности в трехдневный термин со дня подачи заявки сроком на 60 календарных месяцев (ч.3 ст.2 та аб.3 ч.4 ст. 5 Закона).

С уважением, юрисконсульт «АСАД Юридическая Компания» Грицаенко Марина

Уважаемый Владислав Петрович!

Основными законодательными актами в сфере иностранного инвестирования являются:
Хозяйственный кодекс № 436 от 16.01.2003г. (далее- ХК)
Закон Украины «О режиме иностранного инвестирования» от 19.06.1996г. (далее - Закон)
Постановление КМУ «Об утверждении Положения о порядке государственной регистрации иностранных инвестиций» № 928 от 07.08.1996г. (далее — Постановление)

Иностранное предприятие — это предприятие, в уставном фонде которого иностранная инвестиция составляет 100 процентов (ч. 2 ст. 63 ХК). На территории Украины предприятия с иностанными инвестициями создаются и действуют в организационно-правовых формах, предусмотренных законодательством Украины (ст.16 Закон).

Иностранные инвестиции - ценности, которые вносятся иностранными инвесторами в объекты инвестиционной деятельности согласно законодательства Украины с целью получения прибыли или получения социального эффекта (п. 2 ст. 1 Закона)

Иностранные инвесторы — субъекты, осуществляющие инвестиционную деятельность на территории Украины.

Иностранные инвестиции могут осуществляться в виде иностранной валюты, валюты Украины, любого движимого и недвижимого имущества и связанных с ним имущественных прав, акций, облигаций, иных ценных бумаг, корпоративных прав, денежных требований, прав интеллектуальной собственности, прав на осуществление хозяйственной детельности (например, права пользования недрами и использование природных ресурсов), иных ценностей согласно законодательству Украины.

Формы осуществления иностранных инвестиций:
• частичное участие в предприятиях, создаваемых совместно с украинскими юридическими и физическими лицами, или приобретение части действующих предприятий;
• создание предприятия, полностью принадлежащее иностранным инвесторам, филиалов и иных подразделений иностранных юридических лиц либо приобретение в собственность действующих предприятий полностью;
• приобретение незапрещенного законами Украины недвижимого или движимого имущества;
• приобретение прав на пользование землей и использование природных ресурсов на территории Украины;
• в иных формах

Иностранные инвестиции могут вноситься в любые объекты инвестирования, незапрещенные законами Украины.

Государственная регистрация иностраных инвестиций осуществляется Правительством АРК, обласными, Киевской и Севастопольской городскими администрациями в течении трех рабочих дней после фактического их внесения в порядке, определенном Кабинетом министров Украины (ст. 13 ЗУ «О режиме иностранного инвестирования»)

Незарегистрированные иностранные инвестиции не дают права на получение льгот и гарантий, предусмотренных законом «О режиме иностранного инвестирования».

Учредительные документы предприятия с иностранными инвестициями должны содержать сведения, предусмотренные законодательством Украины для соответсвующих организационно-правовых форм предприятий, а также сведения о государственной принадлежности их учредителей (участников) ( ст.17 Закона)

Имущество, которое ввозится в Украину как вклад иностранного инвестора в уставный фонд предприятия с иностранными инвестициями, освобождается от обложения пошлиной (Ст. 18 Закона).

Итак, прежде, чем осуществить государственную регистрацию иностранной инвестиции, необходимо подтвердить информационное уведомление о фактическом внесении иностранных инвестиций как вклада иностранного инвестора в уставный фонд предприятия с иностранными инвестициями в органах государственной налоговой службы по месту осуществления инвестиции.

Для этого, согласно п. 2-4 Приказа ГНАУ № 238 от 29.06.2005р., необходимо обратиться с письменным заявлением в налоговый орган по месту осуществления инвестиций. К заявлению также прилагается информационное уведомление о внесении иностранной инвестиции в трёх экземплярах, с отметкой государственной налоговой инспекции по месту осуществления инвестиции и документы, которые свидетельствуют о фактическом внесении инвестиции, - для подтверждения информационного уведомления.

Налоговый орган рассматривает поданные документы и в течении 15 календпрных дней с даты получения письменного заявления делает отметку на информационном уведомлении. Подтвержденные информационные уведомления получает заявитель непосредственно в налоговом органе, который осуществил такое подтверждение.

После этого необходимо осуществить государственную регистрацию иностранных инвестиций в областной государственной администрации в течении трех рабочих дней после фактического их внесения в порядке, определенном Постановлением (ст. 13 Закона)

Незарегистрированные иностранные инвестиции не дают права на получение льгот и гарантий, предусмотренных законодательством.

 Примечание!Предприятие приобретает статус предприятия с иностранными инвестициями со дня зачисления иностранной инвестиции на его баланс и учредители получают право на получение девидендов.

С уважением, юрисконсульт

Департамента коммерческой деятельности и маркетинга             Грицаенко Марина

Відповідно до ст. 1 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Відповідно до пункту 26 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” господарська діяльність з медичної практики підлягає ліцензуванню.

Згідно п. 1.2 Загальних положень ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з медичної практики :

Медична практика - це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.

Згідно Листа МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ від 15.05.2008 р. N 21-30-33-24/288 “Щодо деяких роз'яснень з питань ліцензування” :

Підприємницька діяльність з лікувального масажу, який застосовується при лікуванні хворих людей, відноситься до медичної практики і відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню.

Право на здійснення такої діяльності надається особам, які мають відповідну освіту, визначену наказом МОЗ України від 25.12.92 р. N 195 «Про затвердження Переліку вищих і спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання, в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», після проходження курсів спеціалізації та підвищення кваліфікації кожні 5 років.

Діяльність по виконанню інших різновидностей масажу не ліцензується, оскільки передбачає роботу зі здоровими людьми (спорткомплекс, басейни, сауни тощо).

Відповідно до листа МОЗ від 05.10.2004 N 3.08-19/877 в медичній практиці масаж - це механічна дія на тканини за допомогою спеціальних навичок та прийомів.

Розрізняють наступні види масажу:
-лікувальний (застосовують при різних захворюваннях);
-гігієнічний (застосовують для оздоровлення організму і профілактики захворювань);
-косметологічний, як підвид гігієнічного;
-спортивний (для покращання функціональної діяльності м'язів).

Також, відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності. Наймання фізичною особою за трудовою угодою лікарів-спеціалістів, які не мають ліцензії МОЗ України на провадження господарської діяльності з медичної практики, вважається передачею ліцензії.

Акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності відповідно до статті 21 зазначеного Закону є підставою для анулювання ліцензії. За провадження господарської діяльності без ліцензії суб'єкти господарювання несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

З пованою, директор

ПП "ЛЕНД-ЛЕКС"                                                    Л.І.Мамай

В даній ситуації Вам доцільно буде встановити земельний сервітут для безперешкодного доступу до нерухомого майна. Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином діюче законодавство України передбачає можливість встановлення сервітуту щодо доступу до нерухомого майна.

Земельним та Цивільним кодексами України встановлені види права земельного сервітуту з яких рекомендуємо використати:
- право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
- право встановлення будівельних риштувань (прим. автора технічних засобів, тимчасових споруд) та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
- інші земельні сервітути, а саме право використовувати територію навколо громадського будинку для його обслуговування у межах передбачених державними будівельними нормами.

Слід зауважити, що зазначені вище обмеження повинні використовуватись особою на користь якої наданий сервітут без порушення умов його надання.

Встановлення земельного сервітуту є платним, тобто за сервітут необхідно вносити плату. Для оформлення земельного сервітуту необхідно звернутись безпосередньо до власника земельної ділянки з відповідним листом.

До заяви слід додати:
- копію паспорту та ідентифікаційного коду власника громадської будівлі;
- копію правовстановлюючих документів на громадську будівлю (Договорів купівлі-продажу);
- геодезічну зйомку та креслення кадастрового плану земельної ділянки на якій необхідно встановити сервітут (обмеження) з зазначенням на плані меж сервітуту (виготовлюється спеціалізованими проектними організаціями);
- інші документи, що доводять неможливість доступу до громадської будівлі та необхідність встановлення саме зазначеного права земельного сервітуту (обмежень).

Власник земельної ділянки надсилає лист-повідомлення Орендарю земельної ділянки на якій планується встановити сервітут (обмеження) та просить Орендаря надати письмову згоду на укладення договору сервітуту з власником громадської будівлі.

При цьому між власником земельної ділянки радою та орендарем повинна буту укладена додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки про встановлення обмеження (обтяження) у вигляді земельного сервітуту на орендованій земельній ділянці.

При цьому до Договору оренди обов’язково додається кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Після отримання згоди від Орендаря між власником земельної ділянки та власником господарської будівлі укладається Договір сервітуту який підлягає обов’язковій державній реєстрації у Центрі Державного земельного кадастру.

З пованою, головний юрисконсульт

Департамента договірної та претензійної діяльності                Е.В. Ломакин

Рекомендації при візиті представників контролюючих органів:

1. Зв’язатися з безпосереднім керівником та повідомити йому про візит перевіряючих, запропонувати перевіряючим дочекатись керівника.

2. Для допуску перевіряючих до проведення перевірки необхідно надати їм Журнал реєстрації перевірок в якому всі перевіряючі повинні заповнити зазначені в Журналі графи.
Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення її до проведення перевірки.

3. На окремий аркуш переписати реквізити службових посвідчень перевіряючих (назва органу, що видав посвідчення, номер посвідчення, прізвище, ім’я, по-батькові перевіряючого, посада перевіряючого, дата видачі посвідчення).

4. Запропонувати перевіряючим надати Направлення на проведення перевірки, припис про проведення перевірки, копію постанови про порушення кримінальної справи або номер оперативно-розшукової справи та стосовно кого вона заведена, або інший документ на підставі якого здійснюється перевірка. Переписати реквізити наданого документу на аркуш паперу (номер документу, орган, який видав документ, прізвище, ініціали та посада особи що видала документ).

5. Ознайомитись з документом, що надає право на проведення перевірки. В ньому обов’язково повинна бути зазначена мета перевірки та підстава перевірки.

6. Надати перевіряючим для огляду необхідні документи, що стосуються мети та підставам перевірки. При необхідності надати копії документів.
При витребуванні перевіряючими оригіналів документів, вимагати від них отримання копій цих документів.
При витребуванні перевіряючими оригіналів або копій документів вимагати від них зазначення про вид документів в протоколі або акті перевірки з максимально точною ідентифікацією вилучаємих документів.
Більше ніяких документі не надавати.

7. З посиланням на ст. 63 Конституції України не давати усні та письмові пояснення перевіряючим щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів.

8. Часто співробітники МВС, УБОЗ, УБЕЗ, прокуратури намагаються проводити перевірки незаконно, без повноважень та направлень на перевірки. Ті ж співробітники МВС мають право проводити будь-які перевірки, відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», тільки у випадку порушення кримінальної або оперативно-розшукової справи і знову ж таки, тільки в межах своєї компетенції та повноважень. У ході таких дій, зазвичай, упор робиться на несподіваність та залякування.

У відповідь на поставлені вами питання можемо пояснити наступне.

1. Стосовно права звільнити працівника.

У відповідності до ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті, тобто при нез'явленні на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності), тому ви маєте право його звільнити.

2. Стосовно невикористаної частини відпустки

Оскільки ст. 78 Кодексу законів про працю України встановлює, що дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються, то вважається, що працівник під час тимчасової непрацездатності не перебуває у відпустці, тобто звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності не буде вважатися звільненням під час відпустки.

Але при цьому слід зазначити, що працівник при звільненні має право на отримання компенсації за невикористану частину своєї щорічної відпустки Відповідно до ст. 24 Закону України “Про відпустки” (аналогічні положення містяться також у ст. 83 КЗПП України), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

3. Стосовно розрахунку при звільненні.

Що ж стосується розрахунку при звільненні, то згідно ст. 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.01 р. № 2213-III, Фонд страхування з тимчасової непрацездатності (а фактично це робить підприємство в рахунок сплати соціальних внесків до вказаного фонду) виплачує застрахованим особам допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю починаючи з 6 дня хвороби за весь період до відновлення працездатності або до встановлення (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності. Через цю обставину вам, для проведення остаточного розрахунку з працівником, доведеться дочекатися, поки він надасть належним чином оформлений закритий лікарняний лист. Це не суперечить Кодексу законів про працю України: з огляду на статі 47 і 116 розрахуватися з працівником слід в останній день роботи, але якщо він у цей день не працює (наприклад, хворіє), то не пізніше ніж наступного дня після пред'явлення звільненим вимоги про розрахунок. Однак це не означає, що день звільнення переноситься на дату закриття лікарняного листа, він залишається незмінним.

Сам же порядок розрахунку суми лікарняних у цьому разі не відрізнятиметься від звичайного.

Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Дарунком можуть бути нерухомі речі (ст. 718 ЦК України).

Договір дарування нерухомої речі (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Статтею 71 ЦК України встановлені правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування, та встановлено, що опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Вказані норми Сімейного та Цивільного кодексів України направлені на посилення захисту житлових та майнових прав дітей і надає право органам опіки та піклування відмовляти у наданні батькам дитини або особам, які їх заміняють, згоди на вчинення правочинів, в результаті яких порушуються майнові права дитини.

Відповідно до п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882, (надалі Інструкція) у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна має бути згода обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Також необхідність участі органу опіки та піклування встановлено ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", зокрема встановлено, що органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні. Оскільки, одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням. Відповідно до ч.2, 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Таким чином, оформлення договору дарування нерухомого майна (квартири) від батьків неповнолітній дитині:
- підлягає нотаріальному посвідченню;
- вчинюється від імені дитини одним з батьків;
- на вчинення такого правочину необхідна згода обох батьків;
- вчинюється за наявності дозволу органу опіки та піклування.

В данной ситуации был начислен штраф в соответствии с п.п. 1 п.1 ст.17 Закона № 2181 за не подачу в сроки налогового расчета коммунального налога: размер штрафных санкций (накладывается на предприятие) - 10 не облагаемых минимумов доходов граждан за каждую не подачу или задержку в подаче отчета.

Согласно приказа ГНАУ от 24.12.2003 г. № 625 «Об утверждении формы налогового расчета коммунального налога» и в соответствии с имеющимися разъяснениями для расчета коммунального налога применяется показатель «средне списочная численность штатных работников списочного состава», которая рассчитывается в соответствии с Инструкцией по статистике численности работников, занятых в народном хозяйстве Украины, утвержденной приказом Минстата Украины от 07.07.95 г. № 171, размер коммунального налога – 1,7 грн. на одного сотрудника.

Четкий ответ можно получить из письма ГНАУ от 03.10.2007г. № 4820/А/15-0214, где указано, что «предприятие, которое не имеет штатных работников, в данном случае только созданное, должно подавать расчет уплаты коммунального налога за месяц, на который приходится его государственная регистрация в случае, если оно взято на налоговый учет в соответствующем органе государственной налоговой службы как плательщик этого налога, с прочерками».

Здравствуйте, Татьяна!

Чтобы правильно ответить на Ваш вопрос нужно знать состав Вашей семьи – количество детей. Согласно ЗУ «О государственной помощи семьям с детьми» Вы имеете право на перерасчет пособия по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста с учетом доходов и пособия одиноким матерям с учетом доходов. Для перерасчета данных видов пособий Вам необходимо подать заявление о перерасчете пособий в Управление труда и социальной защиты населения по месту проживания, также необходимо предоставить следующие документы:

• справка, подтверждающая проживание ребенка с матерью, выданная по месту проживания;
• справка о всех доходах членов семьи за последние 6 месяцев (перечень видов доходов указан в Методике расчета совокупного дохода семьи всех видов социальной помощи);
• справка о наличии земельного участка (при наличии земельного участка в собственности заявителя).

Размер пособия по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста назначается в размере разницы между 50% прожиточного минимума, установленного для трудоспособных лиц, и среднемесячным совокупным доходом семьи из расчета на одного человека, но не менее 130,00 грн. (прожиточный минимум, установленный для трудоспособного лица составляет 649,00грн.).

Размер пособия одиноким матерям назначается в размере разницы между 50% прожиточного минимума, установленного для ребенка соответствующего возраста , и среднемесячным совокупным доходом семьи из расчета на одного человека, но не менее 30% прожиточного минимума, установленного для ребенка соответствующего возраста (на 01.07.08 прожиточный минимум, установленный для ребенка до 6 лет составляет 540,00 грн).

Также Вы можете обратиться за назначением государственной социальной помощи малообеспеченным семьям, размер которой зависит от состава семьи, права каждого из членов семьи на назначение данного вида помощи и среднемесячного совокупного дохода семьи.

Уважаемая Ирина!

Поскольку Вы на момент смерти мужа постоянно проживали с ним, то считается, что Вы приняли наследство. Это значит, что по истечении 6 месяцев с момента смерти мужа к Вам перейдет право собственности на имущество мужа, а также его долговые обязательства. Поэтому Вы будете обязаны полностью погасить указанный кредит.

Вы можете в течение того же 6 мес. срока отказаться от наследства путем подачи нотариусу по месту жительства заявления об отказе от наследства, но в таком случае Вы не только не будете выплачивать кредит, но и не получите имущества Вашего мужа.

Если кроме Вас есть еще наследники, которые приняли наследство, то все Вы будете выплачивать указанный кредит пропорционально Вашим долям в наследстве (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1273, ч.1 ст.1270, ст.1218, ч.1 ст.1282 Гражданского Кодекса Украины).

С уважением, Виктор Горев, юрисконсульт «АСАД Юридическая Компания»

Рекомендації по реєстрації молодіжних організацій

Для того, щоб відповісти більш конкретно на ваше запитання, треба володіти більш детальною інформацією про статус організації та мету її створення.

Більш загально можна відповісти наступним чином:

Легалізація, тобто офіційне визнання, об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом реєстрації або повідомлення про заснування. В результаті реєстрації громадські організації набувають статусу юридичної особи.

Громадські організації, відповідно до ст.9 Закону України "Про об’єднання громадян", діють з всеукраїнським, місцевим або міжнародним статусом.

Порядок легалізації молодіжних організацій передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 № 140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян" (далі – Положення).

Відповідно до п.3 Положення для легалізації шляхом реєстрації місцевої молодіжної організації до легалізуючого органу надається:
1. Заява, підписана не менш як трьома засновниками об’єднання громадян або їх уповноваженими представниками. Текст заяви переноситься нотаріусом на спеціальний бланк нотаріальних документів та посвідчуються підписи.
2. Статут (положення) в двох примірниках.
3. Протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут.
4. Відомості про засновників об’єднання громадян .
5. Відомості про склад центральних статутних органів об’єднання громадян за формою.
6. Документ, який підтверджує місцезнаходження об’єднання громадян.
7.Якщо приміщення організації надається:
- юридичною особою – гарантійний лист від установи про те, що вона надасть приміщення під юридичну адресу.
- власником приватизованої квартири – заява від власника та всіх співвласників про те, що вони не заперечують, що за даною адресою буде знаходитись громадська організація та ксерокопія документу, який підтверджує право власності на квартиру.
- власником не приватизованої квартири – довідку із ЖЕУ про склад мешканців квартири та заява від них про те, що вони не заперечують, проти того, аби за даною адресою була адреса громадської організації.
8. Ксерокопії паспортів або свідоцтв про народження членів організації.
Якщо молодіжна громадська організація має статус відділення Всеукраїнської громадської організації, тоді до зазначених документів додаються:
1. Підтвердження керівним органом Всеукраїнської, міжнародної громадської організації про створення на території Харківської області свого відділення (або відповідного району області, на який буде поширюватись його діяльність) і затвердження його статуту.
2. Копії Статуту та свідоцтва Всеукраїнської, міжнародної громадської організації, посвідчені нотаріально.

Відповідно до п.9 Положення для легалізації організації шляхом повідомлення про заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками громадської організації або їх уповноваженими представниками.

До заяви також додаються протокол установчих зборів (конференції) та документ, який підтверджує місцезнаходження громадської організації.

З повагою, юрисконсульт

Департамента комерційної діяльності та маркетингу             Грицаєнко Марина